A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Комунальна Установа "Інклюзивно-Ресурсний Центр"
Великописарівської районної ради, Сумської області

Правильне мовлення- взірець для наслідування

«Мовлення дорослих – взірець для наслідування». Так улаштована людина, що їй замало просто чути звуки. Вона намагається їх відтворити органами мов¬леннєвого апарату. Багато дітей до того, як вимовлять слово машина, називають її звуком, що нагадує ревін¬ня мотора, згодом він перетворюється на звук клаксона (бі-бі), і тільки потім вимовляється саме слово. Це відбу¬вається тому, що дитина спочатку навчається розрізня¬ти немовленнєві звуки, а отже, наслідує саме їх. Досить часто навіть самі батьки не можуть зрозуміти мовлення своєї дитини, тому що дорослі в спілкуванні орієнтують¬ся на слово, а не звуконаслідування. Минає час, сло¬во з'явилося, але чомусь неправильно вимовляється: іма, сина, асина, масіна, масина. У кожної дитини по-різному відбувається вимова кожного слова. Пов'язане це з недостатньо натренованими м'язами язика. І по¬ки дитина не налагодить роботу органів мовленнєвого апарата, вона вимовлятиме слова неправильно, неви-разно, не дотримуючись порядку звуків і складів у слові, із численними замінами складних звуків простішими, тими, що виходять. Але рано чи пізно самостійно або за допомо¬гою логопеда складні звуки починають з'являтися в мовленні дитини. А от що з ними робити, вона не знає. Розуміє, що потрібно їх вимовляти в яки¬хось словах. Але в яких? Якби їх було два-три, до¬сить було б назвати їх для дитини — і проблема розв'язана. Але ж їх так багато, що навіть складно полічити! Як же допомогти дитині запам'ятати ви¬мову слів? Адже є мишка, і є миска, є слово рак, але і є слово лак, є слово чітко, і є слово щітка. А є слова ще складніші: де потрібно вимовити від¬разу два звуки, а от коли який — незрозуміло (мар¬мелад, Сашко). Якщо дитина тривалий час замі¬няла звук [р] на звук [л], то найчастіше виникає думка, що звука [л] в мовленні взагалі не повинно бути. І тоді у всіх словах, де раніше вживався цей звук, з'явився на його місці звук [р]. Добре, що ра¬кета вже не лакета. Але ж і ложка перетворилася на рожку. Що ж робити? Як допомогти? Чи минеть¬ся це? Як довго триватиме цей період? Що робити? По-перше, не панікувати. Головне правило для бать¬ків: говорити з дитиною на будь-які теми, приділяти спіл¬куванню якнайбільше часу й говорити правильно, не сюсюкаючись із дитиною, не повторюючи її неправиль¬ну вимову. Тільки таким чином вона почне запам'ято¬вувати слова, у яких міститься складний для неї звук. Тільки так дитина відчуватиме дискомфорт від свого не¬вміння говорити правильно, і тільки так прагнутиме до¬сягнення результату. Дитині в цей момент дуже важ¬ко: посилено працює слухомовленнєва пам'ять, слухо-ва увага. Саме в цей період вона вдячно, нехай навіть не дякуючи за неї, прийме вашу допомогу у вигляді ви¬правлення її недоліку мовлення. Хапайте момент! Усіля-ко підтримуйте малюка, похваліть, якщо він без вашої допомоги, випадково відгадавши, правильно вимовить те або інше слово. Чи минеться це? ВИ зустрічали у своєму житті дорослу людину, яка плу¬тала б складні й прості звуки між собою? Думаю, ні. Хоча мінімальний відсоток таких людей існує, але во¬ни страждають на порушення психічних функцій. Поці¬кавтеся у своїх батьків, як цей період відбувався у вас, можливо, вони пам'ятають і зможуть розповісти не од¬ну безглузду історію, пов'язану з вашою вимовою. Але ж у вас вона налагодилася? Отже, налагодиться й у ди¬тини. Не виключено, що, припинивши плутати свистячі із шиплячими, дитина почне плутати іншу пару звуків. Не лякайтеся, просто настала їхня черга. Але пам'ятайте, що цей період не повинен тривати роками. А до шести років узагалі жодних вад у мовленні дитини бути не по¬винно. Якщо переживаєте, зверніться за консультацією до логопеда. У середньому, одна пара звуків установлю¬ється за 2-3 місяці. Найчастіше подовження цього тер¬міну пов'язане з порушенням фонематичного слуху. Це теж не страшно, усе можна виправити. Головне, виявля¬ти бажання допомогти своїй дитині. Для того щоб дитина якомога швидше подолала цю перешкоду, потрібно завантажити дитину мовленнєвим матеріалом, насиченим важкими звуками. Але вказів¬ка на зразок «Слухай і повторюй» тільки відіб'є бажання вчитися говорити правильно. Оскільки вік формування мовлення збігається з активною ігровою діяльністю, по¬трібно використовувати дидактичні ігри.

Особливості навчання дітй з ООП

Навчання дітей з особливими освітніми потребами У нашій країні, як і в усьому світі, з різних причин зростає кількість дітей із відхиленнями у розвитку. Останнім часом міжнародна спільнота запропонувала використовувати для дітей із порушеннями термін «діти з особливими освітніми потребами», який стосується однаковою мірою як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенями порушень. До них належать: • порушення слуху (глухі, зі зниженим слухом); • порушення зору (сліпі, зі зниженим зором); • порушення мовлення; • порушення опорно-рухового апарату ДЦП); • діти,які мають інтелектуальні порушення; • затримка психічного розвитку. Навчання школярів із різними психічними порушеннями психофізичного розвитку має такі особливості: • простий виклад матеріалу; • повторюваність; • поглиблений індивідуальний і диференційований підходи; • предметно-наочний і практичний характер; • опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної сфери; • спеціальна організація навчальної діяльності, зокрема розвиток стимулів до навчання та пізнавальних інтересів, керівна роль учителя, що виявляється в сукупності форм (педагог дає знання, організовує спостереження, інструктує, перевіряє, оцінює). Розглянемо специфіку роботи з учнями, які мають порушення інтелектуального розвитку і затримку психічного розвитку. При порушеннях інтелектуального розвитку відбуваються органічні ушкодження кори головного мозку, наслідок яких — недостатня сформованість усіх складових психіки й передусім порушення пізнавальних процесів. Виявляється своєрідність у розвитку відчуттів, сприймання, пам’яті. уяви, мовлення, уваги. Однією з істотних ознак порушень інтелектуального розвитку є знижена здатність до узагальнень у процесі розв'язання інтелектуальних завдань Педагогічна робота з цією категорією дітей спрямовується передусім на максимальне становлення загальних соціально-адаптаційних здібностей, практичну підготовку до життя у суспільстві, самообслуговування, спілкування, адекватну соціальну поведінку. Для учнів із затримкою психічного розвитку, на відміну від розумової відсталості, характерні порушення у структурі так званих «передумов інтелекту», що охоплюють працездатність, пізнавальну активність, емоційно-вольові компоненти діяльності, увагу, пам'ять, сприйняття, тоді як «власне інтелект» (різні форми мисленнєвої діяльності, особливо словесно-логічне мислення) зберігає досить високу здатність до розвитку, що реалізується у процесі адекватної та своєчасної корекційної допомоги. Необхідно також урахувати, що дитині із ЗПР потрібно давати більше часу на засвоєння певних навичок. Усі учні із затримкою психічного розвитку мають перебувати під наглядом лікарів: педіатра, психіатра. Учителеві необхідно систематично вивчати результати спостережень лікарів та враховувати їх при організації навчально-виховного процесу. Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби Загальні правила спілкування з людьми з особли¬вими потребами: - коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай¬теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су¬проводжує, батьків або сурдоперекладача; - при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха¬ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо; - коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе; - пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при¬ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро¬зуміли, не соромтеся – перепитайте; - звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під¬літків – як до дорослих; - спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо¬торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни¬ти іншим дітям; - розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи¬тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника; - коли ви говорите з людиною, яка користуєть¬ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову; - щоб привернути увагу людини, яка погано чує, махніть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди¬віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи¬тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас; - не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба¬чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути. Дуже важливо навчитися правильно ви¬словлюватися про дітей з особливими освітніми по¬требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком». Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів. Ярлики, які не можна використовувати Більш коректні вирази Люди з фізичними або розумовими вадами Люди, які мають особливі потреби Розумово відсталі Люди із порушеннями інтелектуального розвитку Він відсталий У нього труднощі когнітивного характеру Вона – даун, монголоїд У неї синдром Дауна Він не здатний навчатися У нього труднощі з навчанням Він – паралітик У нього параліч Вона – каліка У неї порушення опорно-рухового апарату Він – карлик (або ліліпут) Він – невисокого зросту / він невисокий У неї емоційні розлади У неї порушення емоційного характеру Він прикутий до крісла-коляски Він користується кріслом-коляскою Нормальні і/або здорові діти Типові діти / діти без порушень в розвитку Він навчається в спеціальному освітньому закладі Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін. Доступна стоянка, туалет і т. п. У неї проблема з... У неї є потреба в... Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками: - ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини; - вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо¬ти кожної дитини; - ураховувати стан слуху, зору, особливості мо¬торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову¬ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві¬ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ¬ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо¬ваного залучення до роботи і стратегії колективної ко¬мандної роботи; - навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять; - закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні; - навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних по¬треб дітей; - створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу; - формувати в дітей досвід налагодження та підтримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища; з повагою ставитися до дітей та батьків.

11:05 04.06.2020

School.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень