Світлана Ройз "25 ігор для профілактики аутоагресії у дітей"
25 ігор для профілактики аутоагресії, спрямовані допомогти дитині проявляти агресію. Ми достатньо багато говоримо про неї, про те, як дитині, відчуваючи злість, навчитись проявляти її так, щоб не нашкодити собі та іншим. Проте є діти, які з різних причин, гніву не проявляють. Невідреагована емоція може перетворитися, як мінімум, в м`язеве напруження, в «симптом» чи перерости в аутоагресію, найлегші «проявлені форми» якої - гризіння нігтів чи биття себе.
Я зібрала 25 ідей для ігор та розмов з дитиною, які обережно допомагають «відреагувати» злість. Всі ігри підібрані для різних «каналів агресії», а це - голос, зуби, руки, нігті, ноги, живіт та рефлексія (слова). Однак, в усі ці ігри можна бавитися тільки в тому випадку, якщо ми - дорослі - самі можемо витримати напругу злості.
«Докричатися до Місяця»: уявити, що необхідно прокричати послання для космонавтів чи інопланетян (можна кричати з різних кутів кімнати один одному, можна скеровувати звук «далеко-далеко»).
«Видихнути хмаринку»: уявити, що вдихнули хмарку та спробувати видихнути її із звуком, з грозою чи навіть блискавицею.
«Погода»: можна йти, можна стукотіти пушками пальців (краще нігтями) – спершу сонечко та легкий вітер (йдемо, стукаємо – повільно, м'яко та тихо), потому вітер посилюється та починається дощ (починаємо йти швидше та тупотіти), дощ сильнішає (тупочемо сильніше), злива (стрибаємо), гроза, ураган (стрибаємо, дуємо та кричимо), вітер заспокоюється, дощ вщухає (поступово йдемо тихіше та повільніше). Закінчуємо «хорошою погодою».
«Собаки»: завдання «трансформуватися» в добрих песиків, що крутять хвостами, а після цього в злих собак, які ричать один на одного. Тоді необхідно знову перетворитися в добрих собак, які принюхуються, потім - в людей.
«Клац-клац»: клацати зубами, наче від холоду, а тоді, як мавпенята, показувати зуби та ричати, немов тигри. В кінці гри обов’язково перевтілитися в людей.
«РРРРР»: бавлячись з батьками, перетягувати тканину, тримаючи її в зубах.
«Плювання»: виплюнути, видути з трубочки горошину в мішень.
«Лети!»: дути один на одного, як на перо. Дозволити собі подути на когось із батьків, щоб його/її «здути» з місця.
«Штовханина»: «відштовхнути повітряною хвилею» когось із батьків (партнера в грі), зробивши жест руками. Партнер «відлітає» від дитини.
«Бій подушками».
«Борці сумо»: засунути подушку під футболку та штовхатися, а подушка пом`якшуватиме удар.
Рвати папір і потім збирати із обривків колаж.
«Шкрябання та дряпання»: нігтями «пошкрябати» малюнок в тісті, у фользі, в крупі. В пакет, що закривається, залити фарбу. Дитина пушками пальців та нігтями може продряпати візерунки.
«Боулінг»: збивати будь-які предмети, «дозволити порушити порядок».
Водяні пістолети.
«Злий бобер»: придумати злу тварину та поводити себе так, як ми вважаємо, що ця тварина може себе поводити. Потім перевтілитися в добру тварину. А в кінці гри - в людину.
«Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить та показує пазурі, коли хоче захищатися (потім перевтілитися в людину).
Малювати "каляки-маляки", стиснувши в кулаці фломастер чи олівець.
«В ціль»: зімнути в руках папір в кульку та наче м`ячиком намагатися поцілити в мішень.
Кричати у «мішечок для крику».
«Буцачки – так-ні»: буцатися руками чи головою, кажучи по черзі – так чи ні.
«Люблю-не люблю»: казати один одному – "я люблю, коли… я не люблю, коли…" .
Монолог від імені емоції: «моя радість хоче сказати…», «моя злість говорить...»
«Я хочу тебе нагодувати»: дитина каже – "Я хочу тебе нагодувати…" (та може назвати все, що завгодно). І що б вона нам не запропонувала, ми відповідаємо: «Дякую. А я хочу тебе нагодувати…" … (і годуємо їстівним ). Будьте турботливі до себе, адже ця гра підходить не усім батькам. Важливо бути готовими до того, що дитина буде разів 30 підряд годувати нас какулями, козявками та іншим.
Легалізація часу для кричання чи голосного співу.
Ідеї для розмови з дитиною:
Нам важливо розповісти дитині, що емоція – це сигнал нашого мозку про те, що відбувається. І кожна емоція – дуже важлива. Ми не завжди можемо впливати на емоції, але поведінку ми можемо обирати.
Злість така ж важлива, як і радість чи сум. Від того, що ми відчуваємо емоцію – ми не хороші і не погані.
Коли нашому другу погано – ми його підтримуємо. А як можна підтримати себе, якщо уявити себе ним - своїм найкращим другом? Що можна сказати? Як прокоментувати?
Важливе послання для дитини: Якщо ти гніваєшся – ти не зла людина. Ти людина, яка зараз злиться.
Інколи, коли гнів дуже сильний, ми уявляємо, як би все зруйнували, як би когось вдарили чи навіть вбили. А після цього почуваємось кепсько. Спробуйте уявити, що в середині нас є «маленька людинка - я», набагато молодша, ніж ми, якій потрібна допомога. Ми ж знаємо, коли дитині погано, марно її сварити, їй потрібно допомогти. Покладіть руку на те місце, де «вона живе», зігрійте її. Уявіть, що сонечком розтоплюєте напругу, яка в середині.
Чи уявіть, що Ви – океан або море, в якому усе-усе розчиняється.
Можна уявити в середині пружину, яка стискається-розтискається та підстрибує там, покласти руку на живіт, зробити вдих та різкий видих.
І важливо завжди пам`ятати, що усе-усе-усе-усе какашкове, грубе, зле, сумне може розчинитися в маминій та татовій любові.
Добрих дорослішань.
Джерело: https://www.facebook.com/childpsychologistua
