ДАВАЙТЕ ГОВОРИТИ ДІТЯМ, ЯКІ ВОНИ ГАРНІ
Питаю знайому дитину (вона дивиться на свою фотографію): «А ти собі подобаєшся?» - "Так звичайно. Я ж красуня », - і радію дуже.
І заспокоюю її батьків, які хвилюються, чи не перехвалили дочку, і «чому вона не говорить, що «я ж розумниця ». Кажу їм, що ця її відповідь прекрасна! І дуже правильна за віком і контекстом (дівчинці близько 5 років). І які вони молодці, що вона з такою щирою силою це говорить.
А напружуватися потрібно було б, якби вона говорила «я гарніше, ніж ...» або «я найкрасивіша», або «я собі не подобаюся».
Дорослі жінки, впевнені в своїй красі, які на слова «ви така красива» не виправдовуються «я просто виспалася» або «це вдалий макіяж», виростають з дівчаток, які були наповнені милуванням батьків.
Будь ласка, давайте говорити нашим дітям - і хлопчикам, і дівчаткам, які вони красиві і як ми ними милуємося, які у них дзвінкі голоси, який іскристий сміх, які вони енергійні, і як ми раді їх силі. Як чудово, що вони цікаві і досліджують нове. І як ми раді кожному дню їх дорослішання.
Говорити щиро - просто так - не тільки про досягнення, не тому, що вони щось особливо корисне зробили, не тому, що вони чимось заслужили. Говорити, не порівнюючи з кимось. Говорити, навіть якщо у нас самих не було такого досвіду «і ми ж якось виросли».
Говорити, поки ми ще для них авторитетні.
Говорити, звичайно, не тільки про зовнішню красу.
Це не зробить їх нарцисами, це зробить їх більш стійкими. Це дасть їм дозвіл - бути виявленими. Не для когось, для самих себе.
Це допоможе їм у майбутньому не робити щось тільки для отримання схвалення. І дасть можливість витримати критику. Це все - фон - «відчуття себе».
(Це не скасовує того, що важливо вчити абсолютно різному, слідувати правилам, зупиняти, показувати, де проходять наші кордони, говорити про те, що неприпустимо, розвивати смак. Це не скасовує абсолютно закономірного зниження самооцінки і сумнівів підліткового віку. Але, можливо, зробить їх менш гострими).
Дитина, поки вона мала, збирає знання про себе - з наших реакцій, очікувань, посмішок, поглядів, критики. Те, що ми виділяємо, і те, як ми це виявляємо - стане внеском в її самооцінку.
Я б так хотіла частіше чути від дорослих жінок, крім впевненості в багатому внутрішньому світові, принесеної користі для суспільства, в незвичайному розумі, слова: «Звичайно, я знаю, що красива». І якщо я в цьому впевнена, я не дозволю собі бути у відносинах, де звертають увагу тільки на це.
Світлана Ройз
