Вчись говорити правильно. Поради для батьків.
Кожна дитина поступово опановує фонетичну систему рідної мови і на цьому шляху робить багато помилок: плутає, замінює, спотворює або пропускає звуки. Частіше за все у дітей страждають свистячі звуки ([с], [с′], [з], [з′], [ц], [ц′], [дз], [дз′]), шиплячі ([ш], [ш′], [ж], [ж′], [ч], [дж], [дж′], [щ]) та сонорні звуки ([л], [л′], [р], [р′]). Це природно до досягнення дітьми 4–5 років, коли закінчується формування правильної звуковимови. Та часто буває так, що з різних причин дошкільник і в 5–6 років самостійно не може засвоїти вимову певних звуків. Як показує практика, такій дитині обов’язково потрібна допомога фахівця, бо самокорекція порушеної звуковимови може проходити довго і важко, а може взагалі не дати позитивного результату. Діти з вадами мовлення помічають, що з них сміються однолітки, які вимовляють звуки правильно, нервують через нескінченні зауваження дорослих. Вони критично ставляться до свого мовленнєвого дефекту, соромляться його, відмовляються читати віршики, брати участь у святах. У школі проблема поглиблюється, бо в зошитах можуть з’явитися незвичні специфічні помилки, які впливають на стан успішності дитини. Урешті-решт це впливає на формування негативних рис особистості дитини, формує почуття глибокого дискомфорту. Є такі діти, що не помічають своєї вади, і вона їм, на перший погляд, зовсім не заважає. Але в майбутньому складному та мінливому житті це може завадити їм утілити в реальність свою мрію стати, наприклад, актором, льотчиком або співаком, погіршить адаптацію в суспільстві, зменшить шанси на досягнення життєвого успіху. Ось чому надання таким дітям логопедичної допомоги є необхідним і першочерговим завданням батьків та педагогів.
Ефективність корекційно-логопедичної роботи залежить від багатьох факторів. Ця робота проходить швидше і легше, коли її розпочати якомога раніше. Рано розпочаті логопедичні заняття включають в активну діяльність різні мозкові структури, прискорюють їх дозрівання і сприяють компенсації мовленнєвих порушень. Велике значення має характер вад та складність мовленнєвого дефекту, регулярність занять, індивідуальні та вікові особливості дитини. У деяких випадках корекційну роботу повинен проводити тільки логопед, в інших її з успіхом можуть вести вихователі та батьки.
У роботі з дитиною важливо враховувати її індивідуальні особливості. Не слід пропонувати важкі завдання, які перевантажують або виснажують дитину. Правильно починати з легких завдань, поступово переходячи до більш складних. Успіх у виконанні простих вправ сформує в дитини впевненість у своїх силах, підвищить мотивацію, сприятиме формуванню в дитини позитивного ставлення до занять. Дитину важко примусити щось робити проти її волі, її треба зацікавити та замотивувати. Ретельно відпрацьовуйте і закріплюйте матеріал. Логопедична робота — це підйом по сходинках. Кожне заняття — нова сходинка, на яку можна піднятись лише тоді, коли впевнено стоїш на попередній.
