Новини
ВПЛИВ СІМ’Ї І ШКОЛИ НА УСПІШНЕ НАВЧАННЯ ОСОБЛИВОЇ ДИТИНИ
Навчальний заклад дає дитині наукові знання і виховує свідоме ставлення до дійсності, а родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння налагоджувати дружні стосунки з ровесниками, дотримуватися позитивної соціальної поведінки, справедливості.
Важливим є рівень психологічної зрілості дитини, що характеризується високим ступенем розвитку таких якостей і процесів, як:
сформованість прийомів ігрової діяльності;
розвиток соціальних емоцій і достатній рівень морального розвитку;
розвиток уяви;
достатній рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення, уваги, спостережливості;
адекватна самооцінка.
Важливо щоб педагоги і родина виховували в особливого вихованця навички:
сприймати й оцінювати себе як повноцінну особистість;
усвідомлювати й відображати особисті почуття та бажання;
визначати своє місце в колективі;
адекватно реагувати на помилки та невдачі;
приймати рішення;
розв’язувати конфлікти позитивним шляхом;
позитивно сприймати інших дітей та спілкуватися з ними.
Особистісною рисою в особливих дітей може стати тривожність. Висока тривожність набуває стійкості при постійному незадоволенні з боку батьків.
Якщо тимчасові труднощі, які переживає дитина, роздратовують дорослих, виникає тривожність, страх зробити щось погано, неправильно. Той же результат досягається в ситуації, коли дитина навчається досить успішно, але батьки чекають на більше та пред’являють високі, нереальні вимоги.
Через зростання тривожності та пов’язану з нею низьку самооцінку в особливих дітей можуть знижуватися навчальні досягнення та з’являється невпевненість у своїх силах. Це призводить до ряду інших особливостей – бажання дочекатися і дотримуватися лише вказівок дорослого, діяти лише за зразками та настановами, острах виявити власну ініціативу, формальне засвоєння знань, умінь, навичок та способів дій.
У таких випадках, як правило, батьки незадоволені низькою продуктивністю навчальної діяльності дитини, все більше й більше зосереджуються на спілкуванні з нею, що підсилює емоційний дискомфорт. Виникає замкнене коло: несприятливі особистісні особливості дитини відображаються на її навчальній діяльності, низька результативність діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція, в свою чергу, підсилює особливості дитини, які виникли. Розірвати це коло можна, змінивши установки та оцінки батьків. Не караючи дитину за окремі недоліки, батьки знижують рівень її тривожності та цим сприяють успішному виконанню навчальних завдань.
