A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр"
Великописарівської селищної ради, Сумської області

Заберіть у дітей смартфони і дайте понудьгувати, принаймні влітку!

Дата: 04.06.2024 11:53
Кількість переглядів: 10

Частина 1.

ПЛАНУЙТЕ ЧАС ПОЗА ЕКРАНОМ

Проблема з екранним часом полягає не в тому, що він є токсичним. А в тому, що він витісняє щось інше. І якщо він витісняє більш позитивний досвід, то варто замислитися над цим і зробити свій вибір. А ще проблема в тому, що ми використовуємо ґаджети в такий спосіб, що вони стають поведінкою за замовчуванням.

То чи варто обмежувати екранний час? Я думаю, що сучасне використання екранів унеможливлює навіть вимірювання часу, проведеного за ними. Обмеження екранного часу, які були встановлені ще за часів телебачення — від однієї до двох годин на день — стосувалися періоду, коли телебачення починалося в одній точці, а закінчувалося в іншій. Зараз діти живуть у безперервному цифровому середовищі. Отже, екранний час неможливо виміряти, тому його обмеження — це застаріла концепція.

Велика проблема з ґаджетами полягає в тому, що багато інтерактивних медіа, ігор, сайтів розроблені так, що ви втрачаєте відчуття часу і потрапляєте в стан потоку. Тому замість стандартного обмеження екранного часу краще його планувати. Ми повинні будувати наші дні більш продумано, структуровано. І включати в них екранний і позаекранний час.

Але зараз ми повинні робити це більш планомірно і цілеспрямовано. Є багато літніх таборів для дітей, де заборонено користуватися електронікою. Сім’ї можуть піти в похід або ж вирушити у подорож у місця, що повністю відімкнені від електромережі.

БУДЬТЕ ПРИСУТНІМИ

Більшість із нас використовує екрани бездумно — ми можемо просто рефлекторно перевіряти електронну пошту. Тож варто бути уважними: використовувати ґаджети для корисних завдань і вимикати, коли вони виконані. А також тримати баланс у тому, що ми робимо протягом дня.

Один із найкращих способів обмежити екранний час дітей — це подавати їм хороший приклад. Моя порада для батьків — будьте присутніми. Якщо ви втупилися у свій смартфон, ваша дитина не отримує тієї уваги, якої б їй хотілося.

Цікаво, що одне з підривних запитань, яке я ставлю своїм пацієнтам, коли їхні батьки виходять з кімнати: «Що ваші батьки могли б зробити краще?». І майже завжди перше, що вони кажуть: «Приділяти мені більше уваги».

Батьки підлітків часто кажуть: «Він/вона ніколи не розмовляє. Він/вона похмурий/а, замкнутий/а. Не хоче знати, що я роблю, не хоче зі мною розмовляти». Насправді діти хочуть проводити час зі своїми батьками, але вони звикли до того, що їх немає поруч.

ДОЗВОЛЬТЕ ДІТЯМ НУДЬГУВАТИ

Я вважаю, що дуже важливо, особливо влітку — нудьгувати. Ми повинні повернути нудьгу. Зараз ми живемо в суспільстві, пронизаному технологіями, що дозволяє нам ніколи не нудьгувати. Ми не можемо зайти в ліфт, не витягнувши телефон. Не підіймаємо очей на інших людей на вулиці чи на світ.

Варто пам’ятати, що нудьга — це не так вже й погано. Насправді вона спонукає до розвитку творчості та уяви. І не лише тому, що в ній є вільний простір, а тому, що вона трохи незатишна, і нам потрібно її чимось заповнити.

Коли ви востаннє бачили дитину, яка лежить на спині в траві й уявляє фігури з хмар? Раніше це відбувалося постійно, а зараз цього немає. І я думаю, що ми втрачаємо зв’язок зі світом природи, одне з одним і з нашим внутрішнім «я». А з ним ми можемо мислити по-новому, замість того, щоб перемикати свою увагу на меми, новини чи TikTok.

Я думаю, що ми повинні дивитися на нудьгу не як на щось, чого треба уникати, а як на можливість. Подумайте про наше доросле життя. Ми намагаємося встигнути зробити все, що хочемо і що нам потрібно. Управління часом стає величезною проблемою.

Якою розкішшю було б нудьгувати та мати можливість вільно думати про щось. Тож замість того, щоб шукати способи уникнути нудьги, замисліться над тим, що ви можете зробити з усім тим часом і увагою, які є у вашому розпорядженні.

НЕ ЗАЛИШАЙТЕ ПІДЛІТКІВ ОФЛАЙН НА САМОТІ

Цікаво, що коли діти відриваються від телефонів, то відчувають полегшення. Вони почуваються краще, відчувають себе в більшій гармонії із собою.

Але підлітки повинні робити це разом з іншими, зі своїми однолітками. Нам варто пам’ятати, що вони перебувають на такому етапі життя, коли віддаляються від батьків та наближаються до однолітків. Тому одна з речей, про яку ми говоримо з дорослими щодо телефонів — це FOMO (fear of missing out), страх щось пропустити.

Діти, особливо підлітки, на додачу до цього мають те, що я називаю FOBLO (fear of being left out) — страх бути залишеним. Вони бояться, що якщо не будуть залучені до постійної текстової балаканини, то інші люди сумніватимуться в якості їхніх стосунків. Тому я вважаю, що важливо залучати й інших дітей до альтернативних видів діяльності.

Ще одна з речей, яку потрібно зробити батькам, — це менше опікати своїх дітей у фізичному світі та дозволити їм трохи поблукати. Вони не навчаться орієнтуватися у зовнішньому світі, якщо не матимуть можливості пробувати і помилятися. Ми повинні трохи відійти з підлітками від принципу «Я буду весь час з тобою та буду постійно за тобою спостерігати». А це поширюється і на телефон. Краще дозвольте їм знайти свій шлях, робити власні помилки і вчитися на них.

ПРАВИЛО ТРЬОХ «М» ДЛЯ БАТЬКІВ У ЦИФРОВОМУ ПРОСТОРІ

Моделювання поведінки

Поводьтеся з ґаджетами так, як ви хочете, щоб це робили ваші діти. Коли ми приходимо додому, то повинні відкласти свої пристрої і зосередитися на дітях. По-справжньому подивитися на них, послухати їх, помовчати з ними, але не відволікатися на наші телефони. Діти не будуть такого віку, як зараз, вічно. Вони постійно змінюються на наших очах. Тож ми повинні цінувати час, проведений з ними. І, роблячи це, ми моделюємо для них, як цінувати час із нами.

Менторство

Навчайте дитину користуватися кожним пристроєм, платформою, застосунком. Порівняймо це з тим, як би ми вчили дітей керувати автомобілем. Ми б не кидали їм ключі і не казали: «Поїхали», як це робимо з ґаджетами. Ми також не казали б: «Не в’їжджай у це дерево. Не переїжджай людей». Адже важливо, щоб діти опанували нове середовище, навіть якщо ми сидимо поруч. І це також найкращий спосіб познайомити їх з використанням смартфонів і соціальних мереж.
Чому я використовую слово «менторство»? Причина в тому, що ментори вчаться так само багато від підопічних, як і підопічні вчаться від них. І я думаю, що проблема батьків полягає в тому, що вони відчувають, що діти набагато краще розбираються в технологіях, ніж вони, що їм нічого запропонувати. І батькам незручно не бути експертами у чомусь.
Але це навчання у дитини показує, що батьки поважають і люблять її, хочуть знати, чим вона займається. Важливо не зупиняти дитину, не соромити, не докоряти, а ділитися з нею. І це дозволяє батькам виховувати дітей у цифровому просторі.

Моніторинг

Батьки часто відмовляються моніторити, чим займається їхня дитина, кажуть: «У мене немає часу стежити за тим, куди вона ходить і що робить. Вона весь час у смартфоні».
А діти не хочуть, щоб мама чи тато щось знали, тому що їхнє уявлення про приватність у підлітковому віці полягає в тому, що батьки не повинні бачити щось особисте.
Але діти абсолютно не зважають на решту світу, який може це бачити. І я зазвичай кажу їм, щоб вони дотримувалися бабусиного правила: не публікуйте в інтернеті нічого, що не хочете, щоб бабуся побачила. Бо наші стосунки з бабусями і дідусями відрізняються від стосунків з батьками. Ми хочемо, щоб вони нас любили і поважали.
Тож як ми це робимо на практиці? Варто мати логіни та паролі наших дітей, щоб ми могли контролювати їх у будь-який час. Але не робити цього постійно. Це працює на кшталт вибіркового тестування на наркотики на робочому місці. І саме тому, що батьки можуть одного разу перевірити, діти поводяться онлайн по-іншому.

« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень