Новини
НОРМА ЧИ ПАТОЛОГІЯ – ДЕ МЕЖА? 5 ОСНОВНИХ ОЗНАК ПОРУШЕННЯ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
Останнім часом основна проблема у зверненні батьків до спеціалістів інклюзивно-ресурсного центру – це відсутність мовлення у дітей 2-3х років. Найчастіше під час першого прийому з’ясовується, що дитина не має жодних обстежень лікарями (дитячим психіатром, дитячим неврологом). Батьків непокоїть лише те, що дитина «погано» розмовляє. Психіатр – це, мабуть, останній лікар на прийом до якого записують батьки своїх дітей. Запідозривши невідповідність розвитку у дитини, мами та тата поспішають відвідати педіатрів, а до психіатрів приходять часто коли вже втрачений дорогоцінний час. Чому? Мабуть, тому що страшно, батьки якомога довше відтягують момент постановки діагнозу. Дивна поведінка дітей, відсутність мовлення може сприйматися батьками, як упертість, списуватись на риси характеру, темперамент, спадковість поведінки та розвитку одного з батьків. Насправді, вчасне втручання в розвиток дитини може допомогти «вивести» її в норму. Тому дуже важливо діагностувати відхилення якомога раніше. Нижче наведені симптоми, які можуть вказувати на порушення в психічному розвитку дитини вже з 1 року. Наявність їх – привід звернути увагу і провести додаткове обстеження.
1. Відсутність слів. Немає конкретних термінів, коли дитина має заговорити. Проте, існують, так звані «червоні прапорці» в розвитку мовлення: - у перші місяці (або в будь якому іншому віці) дитина не реагує на звукові подразники, особливо на голоси батьків; - від 6 до 9 місяців немає лепету; - 12 місяців – не вимовляє звукосполучення «ма-ма», «да-да», «та-та», «ба-ба»; - 15 місяців – не звертається «мама», щоб покликати маму або будь кого із рідних; - 18 місяців – немає мінімум 5 слів, які дитина використовує для спонтанної подачі чи прохання. Як це може оцінити лікар-психіатр, корекційний педагог? Питаємо у батьків «Як дитина показує, що хоче їсти?» (при нормальному розвитку каже «ням-ням»); не звуконаслідує тварин; - 24 місяці – має менше 50 слів у словниковому запасі. Слова можуть бути не чіткими, але вони точно повинні для дитини щось означати. Насторожити повинні і постійні викрики окремих звуків. Дівчатка та хлопчики починають розмовляти в однакові терміни!
2. Неадекватна емоційна реакція. Дитині тяжко розпізнати емоції та настрій. На посмішку мами дитина не реагує посмішкою, сердитий вираз маминого обличчя у дитини не викликає сум, розчарування, плач, страх. Неадекватна реакція на небезпеку (відсутність страху), відсутність тривожності в спілкуванні з незнайомими. Неадекватне вираження агресії та гніву. Аутоагресія.
3. Відсутність контакту. Дитина не виконує простих прохань (принести кубик, віднести рушник і т. д.). Як наслідок з нею дуже складно домовитись. Розмовляючи з дитиною, іноді може скластись враження ніби вона дивиться крізь вас, відсутній зоровий контакт.
4. Неадекватна поведінка – різкі рухи, тремор, тіки, рухи, які постійно повторюються.
5. Фантазії, схожі на галюцинації. Досвідчений психолог чи психіатр допоможе визначити, де фантазія, а де ознака психічного розладу. Якщо Ви помітили схожі симптоми у своєї дитини, необхідно якомога швидше звернутися за консультацією до лікарів (психіатр, невролог) і спеціалістів інклюзивно-ресурсного центру для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини. Нехай ваші діти ростуть здоровими! І пам’ятайте – завжди краще виключити діагноз, ніж втратити дорогоцінний час
