A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр"
Великописарівської селищної ради, Сумської області

Різноманіття, а не інакшість. Як і коли говорити з дітьми про те, що всі люди – різні

Дата: 07.04.2021 12:13
Кількість переглядів: 112

Усі проблеми взаємодії між людьми побудовані на протиставленні “ми – вони”. Ми звикли протиставляти: ми нормальні, а інші – ні. Цю установку варто забрати, каже Вікторія Горбунова – докторка психологічних наук, психологиня-консультантка, психотерапевтка, авторка книжок із виховання дитини.

“Всі ми різні. З усіма людьми нас щось об’єднує, а щось відрізняє. Навіть найближчі друзі чи близнюки попри те, що вони подібні, мають багато відмінностей. Проте це не виносить їх у розряд “вони”. Це не заважає їм дружити”.

У цьому тексті читайте про:

  • те, чому варто говорити про різноманітність, а не інакшість;
  • як і коли говорити з дітьми про те, що світ різноманітний;
  • як говорити з дітьми про людей з інвалідністю;
  • як запобігти булінгу.

РІЗНИЦЯ МІЖ ІНАКШІСТЮ ТА РІЗНОМАНІТНІСТЮ

Говорити про те, що всі різні, потрібно як про будь-які речі. Люди бувають різними, з різним кольором шкіри, організацією нервової системи, з різними можливостями. Це про різність, а не інакшість.

Коли ми говоримо про інакшість, це має такий вигляд: зі мною все ок, а от ті – інакші, значить із ними щось не так. Саме слово “інакшість” у собі ховає, хоча прямо не говориться, певну неокейність (від слова “ок”, – ред.). У цьому проблема.

Коли ж ми говоримо про те, що ми різні, тоді обговорення багатьох тем дається легше. Ми не протиставляємо себе нікому, не говоримо, що хтось не такий, як я. Ми говоримо про те, що люди можуть бути різними – і це нормально. Це так само, як ми говоримо, що яблука можуть бути зелені, червоні, жовті.

Моя знайома, яка мешкає в США, прислала моїй дитині книжку, і ми дуже дивувалися її вибору. Її назва – “Під твоєю шкірою”. Це книжка про проблеми расизму. Сенс у тому, що якщо ми знімемо шкіру – то всі будемо однаковими під нею.

Потім, коли колега приїхала сюди зі своїм другом, то ми побачили, що він темношкірий. Це була свого роду підготовка. Моя дитина абсолютно природно і спокійно на це відреагувала.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО РІЗНІСТЬ

Візьмемо за приклад гіперактивність. У початкових класах можна говорити з дітьми про те, що багато однолітків мають таку нервову систему, яка робить їх більш швидкими і кмітливими, але при цьому їм важче себе тримати в руках, на чомусь зосередитись. Тобто, у них, як і в кожного з нас, є сильні і слабкі сторони.

Так само можна говорити про дітей з аутизмом. Тобто ми маємо знати про те, що світ – різний.

Запитання можуть винуватии і про те, як з’являються діти в сім’ї. Адже є різні способи: є діти, яких народили їхні біологічні мами, а є діти, які прийшли в цю родину. Вони чекали, доки їхня справжня мама знайде їх.

Тож просто варто розповісти про те, що так буває. Це можна робити в будь-якому віці, але відповідно до віку ми простіше будуємо речення, намагаємося пояснити зрозумілими дитині поняттями.жерело ДДжерело https://nus.org.ua/articles/riznomanittia-a-ne-inakshist-yak-i-koly-govoryty-z-ditmy-pro-te-shco-vsi-luydy-rizni/


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень