Новини
“ЕМОЦІЇ” ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.Вправа на привітання. Із різноманіття фотографій, де зображені діти з різним настроєм діти вибирають фото із настроєм, схожим на свій. Можна розповісти про свій вибір – чому саме це фото, що такого сталося приємного чи неприємного. Дуже гарними для цієї вправи є комплект карток “Емоції”
2.Вправа «Обличчя» сприяє розвитку розуміння мімічних виразів обличчя. В мене є зображення різних емоційних станів. Завдання для дітей полягає у тому, щоб визначити, яке почуття висловлює кожна маска. Я демонструю маски-обличчя по черзі. Друга частина вправи спрямована на вміння розрізняти міміку, самостійно свідомо користуватися мімікою для вираження своїх емоцій. Я роздаю учасникам картки з емоціями (так щоб ніхто не бачив) і даю завдання – виразити за допомогою міміки емоцію, яка зображена на малюнку. Решта учасників повинні визначити, що намагався зобразити учасник. Скачати картки можна тут.
3. Динамічна вправа. «Маленький привид». Мета полягає утому, щоб навчити в прийнятній формі виплеснути накопичений гнів. Інструкція дітям звучить так: «Зараз ми з вами будемо грати роль маленьких добрих привидів. Нам захотілося трохи побешкетувати і злегка налякати одне одного. Коли я буду плескати в долоні вам треба буде робити руками ось такий рух (зігнуті в ліктях руки, пальці розчепірені) і вимовляти страшним голосом звук «У». Якщо я буду тихо плескати, ви будете тихо вимовляти «У», якщо я буду голосно плескати, ви будете лякати голосно. Але пам’ятайте, що ми добрі привиди і хочемо тільки злегка пожартувати».
4. Ігрова вправа “Невдоволення – Задоволення”. Суть її полягає в тому, що дітям треба розповісти історію, при цьому імітуючи звірів і їхні емоційні стани.
Історія про ведмедя. Жив у лісі ведмедик, на вулиці настала пора року весна, стало йому голодно, ось виліз він з барлоги, загарчав, розсердився, нахмурився. (Дітям треба зімітувати ведмедика похмурого, сердитого). А в лісі сніг зійшов, травичка починає де-не-де «прокидатись», пташки починають щебетати, метелики літають. Подивився ведмедик навколо, заусміхався (діти імітують задоволеного, веселого ведмедика.). Повз лисичка бігла, побачила ведмежа, здивувалася (діти зображують лисичку, здивування). А недалеко під кущем зайчик сидів (навпочіпки сідають), прислухався: “Що за шум?”, Злякався, причаївся (діти зображують зайчика). Підвівся зайчик, побачив ведмедика і лисичку, зрадів – адже це його друзі зібралися на галявині перший раз після довгої зими, і весело застрибав до них. І стали вони разом – як ви думаєте, що робити? – Радіти, веселитися, грати, стрибати, годувати ведмежа. Вкінці можна задати ряд запитань: чи подобається вам на лісовій галявині? Який у вас настрій? Коли у вас гарний, радісний настрій, що вам хочеться робити? Плавно переходимо до наступної ігрової вправи.
5. Гра «Я радію, коли …». Інструкція дітям: «Зараз я назву по імені одного з вас, кину йому м’ячик і попрошу відповісти: «Іра, скажи нам, будь ласка, коли ти радієш». Іра повинна зловити м’ячик і сказати: «Я радію, коли ….». А потім кинути м’ячик наступній дитині і, назвавши по імені, в свою чергу запитати: «(ім’я дитини), скажи нам, будь ласка, коли ти радієш?». Цю гру можна урізноманітнити, запропонувавши дітям розповісти, коли вони засмучуються, дивуються, бояться. Такі ігри можуть розповісти вам про внутрішній світ дитини, про її взаємини як з батьками, так і з однолітками.
