Що потрібно знати про перший рівень підтримки в закладі освіти.

Дата: 29.05.2023 15:59

Кількість переглядів: 40

З січня 2022 року організація інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти регламентується Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №957. Головною новацією цієї системи освітніх послуг є надання п’яти рівнів підтримки для учнів із ООП, перший з яких відноситься до компетенції закладу освіти. За яким алгоритмом організувати цю роботу? Розглянемо методичні рекомендації щодо визначення освітніх труднощів здобувачів освіти, які були розроблені Інститутом спеціальної педагогіки та психології ім. М. Ярмаченка спільно з Міністерством освіти і науки України (лист МОН від 29.12.2021 №1/23101-21).

Порядок вивчення наявних компетенцій школярів, визначення освітніх труднощів та надання їм підтримки в освітньому процесі визначається за певною методологією. Вона ґрунтується на обов'язковому дотриманні інтересів дитини з ООП та принципах індивідуального підходу, партнерської взаємодії з її батьками, об’єктивності та конфіденційності.

Вивчення наявних компетенцій – неперервний, цілісний, комплексний, динамічний процес визначення індивідуальних особливостей здобувача освіти, його потенційних можливостей з метою визначення рівня підтримки в освітньому процесі, подолання освітніх труднощів, які виникають у процесі навчання.
Освітні труднощі – це труднощі у навчанні, які впливають на процес здобуття освіти та рівень результатів навчання осіб відповідного року навчання у відповідному закладі освіти.
Рівень підтримки в освітньому процесі в інклюзивних класах закладів освіти – обсяг тимчасової або постійної підтримки в освітньому процесі здобувачів освіти з особливими освітніми потребами відповідно до їхніх індивідуальних потреб.

Робота щодо вивчення наявних компетенцій та подальше надання підтримки може бути організовано у випадку письмового звернення до школи законних представників дитини з ООП або спостереження за діяльністю школярів під час освітнього процесу. Маркерами для визначення освітніх труднощів І рівня ЗЗСО є:

1. Фізичні труднощі:

незначні порушення опорно-рухового апарату, які не призводять до ускладнень в освітній діяльності (плоско-вальгусна деформація стоп, порушення ОРА тощо);
тимчасові порушення функціонування (переломи, струс мозку, пошкодження хребта, оперативні втручання тощо)

2. Інтелектуальні та когнітивні труднощі:

тимчасові, непостійні, короткотривалі, ситуативні, незначні порушення пам’яті, уваги, мислення;
обмеження активного словника;
знижена інтелектуальна активність у період хвороби, загострення деяких станів або після перенесеного стресу;
знижена продуктивність механічного запам’ятовування.

3. Функціональні труднощі:

3.1. Мовленнєві (наявність незначних, поодиноких особливостей функціонування мовлення):

труднощі вимови одного чи більше звуків;
недосконалість словника за якістю, недостатнє і неточне використання лексичного значення слова;
незначні труднощі узгодження слів у словосполученнях, реченнях або добору правильної форми слова;
недостатнє інтонаційне забарвлення усного мовлення;
прискорений або уповільнений темп мовлення, скандований та нерівномірний ритм (при цьому школяр має достатній словник і зв’язне мовлення відповідно до віку).

3.2. Сенсорні (порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, які усуваються корекційними засобами та не перешкоджають навчанню).

3.3. Моторні (незначні порушення опорно-рухового апарату, які не призводять до ускладнень в освітній діяльності)

4. Навчальні труднощі:

засвоєння програмового матеріалу (окремих тем) на початковому рівні з одного-двох предметів мовно-літературної та математичної освітньої галузі. Спостерігаються незначні труднощі під час читання та письма, наявні окремі помилки одного або різних типів у писемному мовленні;
труднощі засвоєння матеріалу, пов’язані з мовним бар’єром, адаптацією.

5. Соціоадаптаційні труднощі:

поведінкові (короткотривала, несистематична емоційна збудженість та емоційна вразливість; несистематичні труднощі під час побудови взаємин з однолітками);
особистісні (поодинокі прояви девіантної поведінки; початок здобуття освіти в школі з навчанням мовами корінних народів та національних меншин);
соціокультурні (тимчасові, несистематичні труднощі, пов’язані зі зміною соціокультурного середовища (ВПО, особи з родин мігрантів чи білінгвістичних родин, представники національних меншин тощо);
комунікативні (тимчасові, несистематичні труднощі соціальної адаптації та комунікації).

У разі фіксування одного і більше маркерів педагогічний працівник має ініціювати створення у закладі освіти Команди психолого-педагогічного супроводу, а керівник школи затвердити її склад наказомПротягом 10 робочих днів Команда має проаналізувати здатність учня до навчання та спостерігати за його психоемоційним станом й поведінкою в різноманітних ситуаціях. Для проведення цієї роботи можна скористатися різними діагностичними методиками або опитувальниками відповідно до рівня здобуття освіти:

І ступеня (додаток 2 до Методичних рекомендацій);
ІІ- ІІІ ступеня (додаток 3 до Методичних рекомендацій).

За результатами вивчення Команда психолого-педагогічного супроводу має прийняти одне з таких рішень:

• здобувач освіти не має освітніх та/або поведінкових труднощів, які потребували б додаткової підтримки в освітньому процесі, та має змогу адаптуватися до навчання у звичайному порядку;

• у школяра виникають незначні освітні та/або поведінкові труднощі. Додаткову підтримку може бути надано за допомогою ресурсів закладу освіти;

• учень має суттєві освітні та/або поведінкові труднощі. Батькам (законним представникам) рекомендовано звернутись до інклюзивно-ресурсного центру для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини.

Результати вивчення та визначені напрями підтримки фіксуються у протоколах: